Увага! Карантинні бур’яни

Дата: 02.06.2023 14:24
Кількість переглядів: 62

За даним Держпродспоживслужби, до числа бур’янів, які лідирують за площами поширення серед усіх карантинних бур’янів в Україні лідирують:

амброзія полинолиста3,08 млн га (зафіксовано у 24 областях);

гірчак повзучий 224,22 тис. га (зафіксовано у 5 областях);

повитиця польова22,86 тис. га (зафіксовано у 16 областях);

ценхрус довгоголковий20,09 тис. га (зафіксовано у 6 областях).

Почнем з Амброзії полинолистої.

Друга половина літа і початок осені – пора цвітіння амброзії полинолистої, пилок якої найсильніший алерген для людей різного віку. Амброзія полинолиста – це один із найнебезпечніших в Україні карантинних бур’янів-алергенів. Амброзію полинолисту з повним правом можна назвати екологічно небезпечним бур’яном, адже квітковий пилок амброзії шкідливий для людини. В останні десять років значне переміщення транспортних засобів із зерном до південних портів та в зворотному напрямку призвело до «рознесення» насіння амброзії полинолистої та заселення цього злісного буряну вздовж усіх основних автошляхів та залізничних шляхів, а в населених  пунктах вздовж узбіччя доріг.

Крім того, на полях цей злісний бур’ян попадає із погано очищеним насінням.

Амброзія настільки пристосовується до умов, у які потрапляє, що їй не страшні будь-які екологічні зміни.

Амброзія полинолиста належить до карантинних бур’янів, які наносять велику шкоду не лише сільському господарству, але й здоров’ю людини. Бур’ян заселяє сади, городи, узбіччя доріг, луки, пасовища, пустирі, тощо.

Це однорічна яра рослина за зовнішнім виглядом схожа на коноплі, а за розмірами і формою листків нагадує полин гіркий (звідки і назва полинолиста).

Насіння зберігає схожість у ґрунті від 5 до 40 років. Вона надмірно висушує і виснажує ґрунти, в місцях поширення успішно витісняє культурні та дикорослі рослини. Розповсюджується амброзія засміченим насіннєвим матеріалом, кормами для худоби та транспортними засобами. Це справжній «зелений агресор». Квітковий пилок амброзії шкідливий для здоров’я людини. В період цвітіння, з середини липня до настання осінніх морозів він викликає у людей, схильних до алергії, алергійне захворювання амброзійний поліноз, яке в народі називають сінною пропасницею. Пилок, потрапляючи в органи дихання, викликає сльозотечу, порушує зір, підвищує температуру тіла та призводить до приступів бронхіальної астми.

Основними заходами боротьби з амброзією полинолистою є агротехнічний (дотримання сівозмін, правильний обробіток ґрунту, вчасний догляд за посівами), хімічний (обробка гербіцидами) та механічний (багаторазове скошування, тощо). Добрий ефект дає виривання рослин з корінням до початку цвітіння.

Сільськогосподарським товаровиробникам та населенню слід пам’ятати, що категорично забороняється завезення засміченої підкарантинної продукції у вільні від бур’яну зони; підкарантинні об’єкти підлягають обов’язковому карантинному догляду та лабораторній експертизі, при виявленні бур’яну вантаж підлягає поверненню відправникові, або повторному очищенню під контролем інспектора. При неможливості очищення, проводиться переведення насіннєвого матеріалу в категорію зернопродуктів на переробку; при виявленні насіння амброзії у кормових відходах, вони підлягають переробці з розмеленням часток не більше 1 мм, а малоцінні відходи знищують шляхом спалювання чи закопування на глибину 0,5 м.

Наступний за поширенням бурян це Гірчак повзучий

Біологічні особливості. Розмножується бур’ян як насінням, так і вегетативно.  Сходи з сім’янок і пагони з кореневих бруньок з’являються в березні-травні. Рослина розмножується насінням і кореневищами. Коренева система дуже швидко росте: за 2-3 місяці вона сягає глибини 2 м. Із бруньок на згинах коренів з’являються пагони, які виносять на поверхню розетки. Підземні пагони перетворюються на кореневища, потовщуються, утворюючи горизонтальні корені, на яких є бруньки розмноження. Вертикальні корені гірчака можуть заглиблюватися до 5-16 м, досягаючи рівня ґрунтових вод. Навіть при пересиханні ґрунту коріння гірчака залишається живим. Гірчак повзучий – світлолюбна рослина. В тіні насіння не утворюється, уповільнюється ріст кореневої системи. Гірчак добре росте на легких і важких глинистих ґрунтах, має високу конкурентоздатність, у фітоценозах завжди домінує.

Сходить в березні - квітні. Кореневі відрізки довгий час не втрачають життєздатності у сухому грунті. Приживаються відрізки довжиною 10-20 см Цвіте з першого року життя, але не плодоносить; на другий рік життя цвіте в червні-серпні, плодоносить в липні - вересні.

Шкідливість. За ступенем шкодочинності він самий злісний і тяжковикорінюваний серед коренепаросткових бур’янів. Шкодочинність його полягає в сильному висушуванні і виснаженні грунту, в засвоєнні у 2-5 разів більше поживних речовин і вологи грунту, ніж будь-яка інша рослина. На засмічених полях він затримує ріст і розвиток культурних рослин. Бур’ян досить отруйний для багатьох тварин, особливо для коней. При поїданні твариною сіна з домішками гірчаку молоко стає гірким. Якість борошна при попаданні насіння гірчаку теж знижується завдяки гіркості.

Гірчак повзучий (рожевий) засмічує посіви усіх сільськогосподарських культур, сади, виноградники, узбіччя шосейних доріг, залізничних колій та на необроблюваних землях, на берегах річок, озер, вздовж лиманів. Бур’ян розповсюджується з насіннєвим матеріалом, шротом, вегетативним способом, транспортними засобами, повеневими та зрошувальними водами, із сіном, соломою, підстилкою у вантажних автомашинах.

Третім найбільш поширеним бур’яном є Повитиці.

 За різними даними у світі налічується понад 270 видів цієї родини. Рослини-паразити, які входять до Переліку регульованих шкідливих організмів, до списку А2. Карантинні організми обмежено поширені в Україні, визначено 15 видів.

Рослина – паразит втратила здатність фотосинтезу, її тканини не містять хлорофілу, а тому стебло не зелене, а має жовтий або червонуватий  колір. 

Коренева система відсутня. Стебло у вигляді закручених ниток, із ледве помітними лусочками (сліди листочків), має гаусторії (присоски) якими прикріплюється до рослини-господаря. Слово гаусторія походить з латинської мови - haustus - означає «пити». За своїм призначенням гаусторії заміняють повитиці коріння. По суті, це і є видозмінені коріння, тільки життєві сили вони беруть не з ґрунту, як інші рослини, а безпосередньо від рослини-жертви. 

Гаусторії проникають у тканини стебла і листків, закріплюються між клітинами, виділяючи липкий секреторний епітелій, з’єднуються з флоемою рослини-господаря. Від так починається інтенсивне живлення, що призводить до виснаження або зменшення кількості поживних речовин рослини-господаря.

Такі здібності існування повитиць створюють для них  умови розвитку, які дозволяють пристосовуватися до будь-яких кліматичних умов. Завдяки чому бур’ян поширився по всьому світу.

Батьківщиною бур’яну вважаються тропічні ліси Америки та Африки.

Різні види повитиць цвітуть по різному; це дрібні білі, рожеві або зеленуваті квіточки зібрані у суцвіття. Плід - коробочка.

Насіння  багаточисленні та неймовірно живучі; з однієї ліани може бути до 100 тис. насінин, які мають дуже високу схожість. У ґрунті можуть зберігатися до 30 років. Навіть якщо насіння потрапляє у ґрунт із свіжим гноєм, пройшовши через шлях травлення тварин, таке насіння проростає.

Ще дуже цікавою та неприємною особливістю повитиць є «уміння маскувати» своє насіння, наближаючи схожість до насіння окупованих бур’яном рослин. Отже, є високий ризик посіяти разом з квітами чи іншим насінням цей злісний бур’ян – «нахлібник».

Як позбутися паразита – повитиці? В першу чергу – профілактика. Це передпосівна обробка насіння; якщо в минулому році була виявлена повитиця на ділянці, то насіння зібране поблизу цього місця, сіяти не можна. Краще придбати новий посівний матеріал у перевіреного виробника чи продавця. Переорювання на велику глибину із наступним знищенням паростків. Глибина оранки на 5-6 см знижує ймовірність проростання насіння. При такій обробці ґрунту, насіння практично не проростає. Стимулювання появі паростків  рослини-паразита шляхом рясного поливу, з подальшим їх знищенням. Проростає насіння дуже швидко, протягом 3-4 днів.

На ділянці, що була засмічена повитицею найкраще посіяти пшеницю або овес. Це культури, яких повитиці «недолюблюють» та відповідно не обирають їх.

Нажаль знищити повитиці окремо не можливо, а тільки разом із рослинами-господарями, тому необхідно скосити всі рослини до цвітіння бур’яну та все спалити. Рекомендується удобрювати ґрунт тільки перегноєм, а не свіжим гноєм, так як в процесі компостування насіння повитиці гинуть.

Карантинні заходи. Заборона ввезення у вільні зони, з місць розповсюдження бур’яну. Проведення огляду та фітосанітарної експертизи. У разі виявлення насіння бур'яну вантаж підлягає поверненню або очищенню під контролем державного інспектора. При неможливості очищення підлягає переробці (розмелення часток не більше 1 мм або запарювання).

Для знищення повитиці на необроблюваних землях застосовують хімічні препарати - гербіциди дозволені «Переліком пестицидів …».

І останній з нашого переліку це Ценхрус довгоголковий

 

Морфологічно-біологічні особливості: однорічна рослина. Стебла товсті, плоскі, прямі, добре облистнені і розгалужені. Рослина висотою 20 – 60 см. Суцвіття – колосоподібна волоть, що складається з 8 – 15 колосків буруватого або жовтувато-зеленого кольору, вкритих гострими шипами. Плід — зернівка. Зернівка має чорно — бурий або зелено – жовтий колір, схожа на насінини суданської трави, але менша за розміром, вкрита колосковою лускою й оточена гострими шипами, завдяки яким прикріплюється до шерсті тварин та одягу людей. Сходи ценхрусу з’являються наприкінці квітня-на початку червня. Цвіте у червні-вересні. Насіння достигає у серпні-вересні. Одна рослина утворює близько 2000 насінин.

Засмічує майже всі польові культури, особливо просапні, а також сади, виноградники й пасовища. Часто зустрічається на узбіччях доріг, по берегах ставків, на пустирях і інших не культивованих землях. Колючі плоди ценхрусу легко причіплюються до гуми, тканин та іншим м’яких матеріалів, вовни й шкіри тварин, і це збільшує швидкість поширення бур’яну.

Шкодочинність ценхрусу  обумовлена зниженням урожайності сільськогосподарських культур, погіршенням продуктивності пасовищ, негативним впливом на здоров’я людей і тварин. засміченням вовни овець. Значна шкідливість ценхрусу пояснюється високою конкуренцією бур’яну за використання елементів харчування й вологи. До фази виходу в трубку рослини ценхрусу мають м’які листки. які добре поїдаються тваринами. Однак пізніше, коли утворяться колючки, бур’ян стає для тварин небезпечним. Колючі колоски, потрапляючи разом із кормом у порожнину рота тварин, викликають у них пухлини й виразки, псують якість вовни овець. Бур’ян дуже неприємний і для людей. Колючки можуть поранити шкіру ніг і рук людей особливо під час збирання овочевих і баштанних культур.

Один з головних шляхів поширення це за допомогою колючих колосків. Легко чіпляючись до тварин та одягу людей, коліс автомашин, насіння бур’яну розноситься на далекі відстані від материнської рослини. Крім того, після дозрівання колоски опадають на землю і легко перекочуються вітром. Вони також довго тримаються на поверхні води й навесні з талими водами переміщаються на нові місця

Фітосанітарні заходи. Для попередження завезення необхідно проводити ретельний огляд вантажів і матеріалів, а також транспортних засобів. Забороняється завезення в Україну насіння сільськогосподарських культур, що засмічене бур’яном. Умови використання засміченої продовольчої, фуражної й технічної продукції, а також вовни визначаються в кожному випадку окремо. Для своєчасного виявлення вогнищ бур’яну необхідне систематичне проведення обстежень земельних угідь.

При проведенні обстежень варто мати на увазі, що сходи й молоді рослини ценхрусу схожі на сходи мишію зеленого і плоскухи звичайної.

Крім того, відрізнити ценхрус від інших злаків до фази колосіння можна, якщо викопати рослину разом із корінням, до якого буде прикріплений колючий колосок бур’яну. Якщо бур’ян виявлений на значній площі в посівах культур, то, крім загальних карантинних, здійснюють комплекс агротехнічних і хімічних заходів, що передбачає правильне чергування культур у сівозміні, своєчасну й ретельну обробку грунту, оптимальні строки і якість сівби, своєчасний догляд за посівами. При розміщенні культур у сівозміні на засмічених ценхрусом землях необхідно мати на увазі наступне. Озимі злакові культури при оптимальній густоті стояння й багаторічні пригнічують, сприяють очищенню ґрунту від насіння, особливо при повторних посівах; посіви просапних культур (кукурудза, сорго, соняшник, кавуни та ін.), овочеві культури є основними потенційними джерелами повторного засмічення ценхрусом і тому вимагають особливо ретельного й своєчасного догляду. Лущення або оранку стерні необхідно проводити відразу після збирання врожаю, щоб не допустити плодоношення ценхрусу. Засмічені землі варто відвести під пар і провести на них 3-4 культивації протягом вегетації. Скошування малоефективне в боротьбі із ценхрус.

Ми з вами ознайомились з невеликою кількістю найбільш поширених карантинних бур’янів  в нашій місцевості. 

Головне Управління Держпродспоживслужби в Київській області закликає всіх небайдужих до свого здоров’я  і  здоров’я  оточуючих  та  екологічного благополуччя  в  Обухові  та  селах громади  до плідної співпраці по знищенню амброзії та інших карантинних бур’янів, з якими ви ознайомились, знищенню  та  недопущенню  розповсюдження цих злісних  бур’янів  на засмічених ділянках. Також звертаємось з проханням до керівників підприємств, організацій всіх форм власності, землекористувачів та населення проводити всі необхідні заходи відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Громадяни, підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов’язані утримувати в належному стані об’єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначені  правилами благоустрою території населеного пункту та прилеглу до цих об’єктів територію. Тобто, боротьба з бур’янами, в тому  числі з амброзією  полинолистою та  іншими , обов’язок  кожного громадянина.     

Ми впевнені, що лише спільними зусиллями зможемо призупинити розповсюдження «зеленого  агресора» найбільш поширеного – амброзії полинолистої. Не можна стояти осторонь, адже знищення амброзії збереже і фізичне здоров’я людей, і чистоту довкілля. Боротьба з амброзією повинна бути постійною, бо цей бур’ян оселяється не на один сезон чи рік.

Нагадуємо мешканцям приватного сектору, власникам та орендарям земельних ділянок про особисту адміністративну відповідальність за порушення фітосанітарного законодавства. Посадові особи і громадяни, які порушують комплекс карантинних заходів, притягуються до відповідальності. Згідно з КУпАП (ст.105) «Порушення вимог щодо виконання фітосанітарних заходів» тягне за собою накладення штрафу  на громадян від 3 до 10 неоподаткованих мінімумів, а на посадових осіб – від 8 до 15 неоподаткованих мінімумів.

Стаття 22 Закону України  «Про забезпечення санітарного та епідемічного добробуту» зобов’язує утримувати земельні ділянки та території в належному санітарному стані не тільки органи місцевого самоврядування, підприємства, але й всіх громадян.

 

 

Провідний спеціаліст відділу карантину рослин, управління фітосанітарної безпеки, 

державний фітосанітарний інспектор

Наталія Гнип


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь