Чорнобиль — це тиша, що кричить...
26 квітня — день, коли тиша вибухнула.
Чорнобиль. 1986. Трагедія, що розсікла історію на «до» і «після».
Це не просто аварія. Це — біль, який не згасає. Це — покинуті міста, зламані долі, героїзм тих, хто без захисту став між вогнем і людьми.
Сотні тисяч ліквідаторів, які без вагань пішли в саме пекло, щоб врятувати мільйони.
Відзначили день пам’яті, під час якого у Германівці, Українці та Обухові поклали квіти, вшанували памʼять героїв та подякували всім, хто рятував життя в ті тяжкі часи.
Радіація була невидимою, але нещадною.
Чорнобиль — це тиша, що кричить. Це пам’ять, яку не маємо права втратити.
І сьогодні, коли наша країна знову переживає випробування війною, ми ще глибше розуміємо: найвища цінність — це людське життя.
Як у минулому, так і зараз — саме мужність, самопожертва і людяність стають нашою силою!
